Життєвий плин марнот нікчемних,
Що в сутності своїй несуть тугу,
В бентежній поспілі привів мене до втоми,
Навіщо і куди я так спішу?
Летить невпинно час. І б’є ключем тривоги:
“Хутчій, не зволікай, іди!” а як іти?
Де впевненність знання дороги?
Невже іду, аби лиш йти?
За кроком крок у ритмі звички
І швидкий темп. Шукаю всюди й все.
Натомість радості – скорбота серця.
Натомість миру – бідкання душі.
Обтяжена неспокоєм вона,
Занепокоєна невіданням дороги,
Втомилась у надмірі поривань,
У суті – поривань тривожних.
Час зупинитись і прийти у себе
Змінитися до глибини душі,
І в чистоті бажань споглянути у небо,
Де святість Божа – втілення мети.
Безкрая синь простору пролягла
Милує око славна височінь.
Чаруєш ти мене і кличеш: “Без вагань
Готуйся до підхоплення у Рідний Дім!”
О, Батьківська країно, рідна сторона,
Я прагну з серцем мудрим увійти до Тебе,
В Тобі – любові,миру, святості сповна,
“Вся Богу слава!” – у житті твоєму кредо
у злеті погляду торкаюсь небосхилу,
вдивляюсь зором в світлу дивину,
Спокоє неба, я до тебе серцем лину,
Полониш все моє єство, шліфуючи мету.
Жива надія нівелює втому
В тобі, Христос і сила є і міць.
Твоє життя – зразок любові,
Якщо люблю – знання шляху подасть Отець.
Якщо люблю – то хоч впаду я, встану.
У час скорботи спокій Ти зішлеш
Навчи ж довіритись Тобі у всьому,
Довіритись в земнім шляху, аж доки Ти прийдеш. Амінь.
Прочитано 10830 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Юліє!
Не поспішайте: у Вас добрі вірші, але дещо недоопрацьовані.
Наприклад, у цьому вірші перша частина сирувата. А після її доопрацювання у Вас й друга частина покращиться, хоча б за рахунок виправлення пунктуації.
Щасти Вам!
Певица... - Сотниченко Андрей 2001.Тут необходимо пояснение-собака наша(афганская борзая)Соланж,прожившая с нами более12лет,действительно обожала петь,и-самое невероятное-умела(конечно,не так как человек,и все же..),тому есть много свидетелей-гостей наших,коих мы с удовольствием "потчевали" этим сюрпризным "блюдом".Пела она только под аккомпанемент ф-но(живой звук),отличала от магнитофона,или чего-то другого.Невероятно,но факт-ради пения бросала еду,все,заслышав звуки,бежала в зал,непременно залезала на кресло(занимала певческую позу)и-пела.В репертуаре,правда,были,в основном,2 особо полюбившиеся ей песни-"Колыбельная"Гершвина и наша незабвенная "Мурка"(под другое не желала петь!)Вот такое богемное создание:)Нам это,само собой,доставляло массу радости.Об этом,собственно,и стихи..
