Коли я питаю в Людей про Ісуса Христа
Кажуть, що знають
Да, був Такий
Ходив, про Бога говорив
Людей вчив, як правильно жити,
Щоб самим собі не нашкодити
За що розпяли?
Та багато говорив
За Сина Бога видавав Себе
Думав, що Йому так просто все мине,
Якісь там чудеса творив
Неначе зцілював,
Бісів виганяв,
Сліпим очі відкривав,
Німий від дотику Його волав,
Але чи правда це?
Багато можна що писати
Спробуй в це повір
Розумом людським
Це просто не зрозуміти.
А ще кажуть:
Якщо дуже дуже вірити в Христа,
Якщо Його прийняти, впустити в своє серце
Замість талісмана буде тебе оберігати
Як сонечко буде тебе обігрівати,
А може це неправда все?
Як можна в молитві
З кимось невидимим говорити?
Як можна Його про щось просити?
І від цього всього щасливо жити?
Ні, це не для нас
Це все щось дуже не зрозуміло,
Це все для тих, кому немає, що робити
Поначитувалися книг
І вірять в те невидиме,
Яке і після смерті всіх спасає
І то, якщо покаєшся
Будеш жити праведне життя.
Каже один:
Я в церкву інколи ходжу
По святах нічого не роблю
Свічку ставлю я за упокій,
Пожертву теж я даю
З людьми намагаюсь не сваритись
Хіба цього замало?
Щоб потрапити на Небеса?
Щоб побачити яке красиве там життя
А що я можу у відповідь сказати,
Як важко їм все це доказати
І так до Жатви доживуть,
А там побачать
Чи попадуть вони в сніпок,
Чи попадуть вони в полову,
Чи буде друге в них життя,
Чи їх поглине чорне небуття.
гоменюк михаил,
г.гайсин, украина
гоменюк михаил владимирович, пришел к Иисусу в 2004 и полностью посвятил свою жизнь Богу. сейчас пишу стихи e-mail автора:lichmanyk@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 8901 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Не будет так всегда. - Тамара Локшина Так уж устроен человек... Все мы, живём прошлым. Нам дороги воспоминания, связывающие нас с отдельными отрезками времени. Мы охотно всматриваемся в прошлое, задумчиво смотрящие на нас со страниц фотоальбомов... даже настоящее не настолько существенно, потому, что мгновение спустя оно, настоящее, размеренно ложится на полки хранилищ прошлого. Стоит согласиться, что с прошлым мы связаны теснее, чем с настоящим или будущим. А там, где мы уже были, нам намного уютней и надёжней. Но не смотря на это, Бог хочет, чтобы каждый из нас жил верою в надежде на будущее.
